|
Ревнощі !!! Добре чи ні?
| |
| harr25 | Дата: Четверг, 01.07.2010, 00:57 | Сообщение # 1 |
|
Лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 44
Статус: Offline
| Вирішив розпочати таку тему на форумі,тому що сам досить часто зустрічаюсь з проявом цих почуттів.На вашу думку це добре чи погано коли людина ревнує чи погано. Якщо ревнує то в яких випадках і наскільки? Говоріть свої думки! 
|
| |
|
|
| master | Дата: Четверг, 01.07.2010, 00:58 | Сообщение # 2 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 68
Статус: Offline
| і добре і погано... тут дуже усе заплутано. Ревнує - значить любить або дурак, не рівнує - значить не любить або просто довіряє...... тут головоломка ще та 
|
| |
|
|
| DjBug$ | Дата: Четверг, 01.07.2010, 00:58 | Сообщение # 3 |
|
Лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 63
Статус: Offline
| Це залежить від темпераменту. Хто не ревнує той в схожих випадках життя ображається. Ти холерик, ти ревнивий, воїн по натурі, тобі дай завойовувати, володіти. Хто більш флегматик, чи меланхолік, той ображається переважно, жаліє себе, дорікає.
Ревність взагалі штука хороша, коли її центробіжна сила не наше его, а прагнення абсолюту. І знову ж таки, чим харчується наше розуміння абсолюту...
|
| |
|
|
| Snejka | Дата: Четверг, 01.07.2010, 00:59 | Сообщение # 4 |
|
Лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 51
Статус: Offline
| Ревнощі приводять до дурниць (у найкращому варіанті). Не варто приймати жодного рішення під їх впливом. Краще спочатку поговорити з кимось, у кого "холодна" голова! Проте декому ревнощі приносять насолоду
|
| |
|
|
| Alinka@ | Дата: Четверг, 01.07.2010, 01:00 | Сообщение # 5 |
 Полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 55
Статус: Offline
| По- моєму, ревнощі-це складова емоцій кожної людини, однак у кожного вони виражені у різній мірі.
Ні в якому випадку не скажу, що ревнувати - це добре, але...
Маю подругу, хлопець якої вважає ревнощі повністю негативним явищем, тому ніколи їх не проявляє...і це в подруги викликає тільки підозри в його байдужості до неї та спроби все ж таки примусити його ревнувати...
Знаю, звичайно, і безліч прикладів надмірних ревнощів, що, зазвичай, призводили до конфліктів.
Тому вважаю,що тут, як і у всьому іншому, потрібна "золота середина"!
|
| |
|
|
| ::Joker:: | Дата: Четверг, 01.07.2010, 01:02 | Сообщение # 6 |
|
Лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 52
Статус: Offline
| Наші погляди на це почуття дуже схожі з поясненнями в словниках. Лише деякі словники "Ревність" розглядають всесторонньо. Походження слова, напрямок дії і ін. Переважно ж скрізь "Ревність" посяснюється як сумнів, як параноя.
Висихає глубінь ураїнської мови, чи що . Різнобічність ревності, і напрямки цього почуття, можна побачити в біблії 
|
| |
|
|
| eraser | Дата: Четверг, 01.07.2010, 01:03 | Сообщение # 7 |
|
Лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 59
Статус: Offline
| Моя думка з цього приводу така. Ревнують ті люди які невпевнені в тому що вони програють уявному чи реальному супернику/суперниці. А невпевненість випливає з того що ми невпевнені в собі як в доброму чоловіку/партнері/дружині (потрібне підкреслити).Тому що ми вважаєм ,що ми можливо ненадто привабливі, успішні,уважні, а це вже копмлекси. Наприклад на дану тему я можу привести приклад з власного життя. Перші місяці ,можливо рік я страшно ревнував свою дружину до минулих грейпфрутів(тьфу бойфрендів та інших людей яким мені здавалось вона приділяє уваги більш ніж іншим. Але на теперішньому єтапі свого життя я абсолютно перестав її ревнувати і навпаки мені імпонує коли на мою дружину хтось в розумних межах звертає увагу,адже це ще раз підтверджує те що в мене гарний смак. Виходитья зараз звільнився від цього коплексу ,хоча розумію що я далеко не Ален Делон з Абрамовичем в купі. але я впевнеий у своїй половинці на 200% ,навіть більше ніж в собі. Так що працюйте над собою ,любіть та поважайте і себе також і все буде в шоколаді.
|
| |
|
|
| tasha108 | Дата: Четверг, 01.07.2010, 01:05 | Сообщение # 8 |
|
Сержант
Группа: Пользователи
Сообщений: 33
Статус: Offline
| По поводу ревности - так я совсем не уверенa что ноги у нее растут из нашей неуверенности в себе. Ревнуют, в большей или меньшей степени, все. И в том числе и люди которым уверенности этой самой совсем не занимать (не материального или общественного положения, как некоторые считают, а именно уверенности в себе). И потом.... Ревность то бывает не только к жене. А дети, старшие, которые ревнуют младших к матери? Они тоже в себе не уверены? Да у них просто нет ще этого понятия, это моральной догмы. Скорее уж ревность - это проявление обычного человеческого собственичества, а по простому - жлобства "Мое, только мое, и никому не дам (не покажу)!" Нежелание делиться с ближним, в определенной мере, и есть наверное та самая пресловутая ревность. Хотя все это - исключительно мое личное мнение 
|
| |
|
|
| Snejka | Дата: Четверг, 01.07.2010, 01:10 | Сообщение # 9 |
|
Лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 51
Статус: Offline
| Ревность — болезненная эмоция, испытываемая при ощущаемом недостатке внимания, любви, уважения или симпатии со стороны очень ценимого, прежде всего любимого, человека, в то время как это мнимо или реально получает от него кто-то другой. Хроническая склонность к ревности называется ревнивостью. Она считается, как правило, негативной чертой и даже сопоставляется с болезнью. При отсутствии ценимого человека имеет место зависть.
Ревность в большинстве случаев представляет собой исключительную претензию на «владение» другим человеком, к которому существует эмоциональная связь. Ревность возникает, когда эта претензия мнимо или на самом деле ставится этим человеком под вопрос, что вызывает сильный, порой иррациональный страх его потери. Ревность способна подвигнуть человека на резкие, в том числе насильственные, действия. У ребёнка ревность возникает, когда ему кажется, что родители уделяют больше внимания его братьям или сёстрам. У взрослых людей причиной ревности может быть, к примеру, флирт или слишком тёплый разговор партнёра с другим человеком, что может восприниматься как опасность для собственных взаимоотношений с ним. В то время, как детская ревность имеет свойство исчезать при получении определённой порции внимания родителей, ревнивый партнёр требует к себе неограниченного, исключительного внимания
Задайте собі запитання "Я хто?" Або "Чи є в мені, в моїй поведінці чи відношенні до коханої (коханого) ознаки цього поняття?"
|
| |
|
|
| VyacheSlav | Дата: Четверг, 01.07.2010, 01:12 | Сообщение # 10 |
|
Лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 41
Статус: Offline
| моя думка , ревність - це відсутність довіри.
відсутність довіри - поняття набуте в процесі розвитку відносин.
відновлення довіри - фантастика.
висновок: ревність прямий шлях до краху відносин.
але що ж можна з собою зробити , коли відносини стали під сумнів ??
як повернути довіру ??? 
|
| |
|
|
| TaRaNtulo | Дата: Четверг, 01.07.2010, 01:14 | Сообщение # 11 |
|
Лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 49
Статус: Offline
| Ревнощі однозначно нічого доброго в собі не несуть. Це є вияв власницького відношення до іншої людини. Про яку свободу і рівність може йти мова....
|
| |
|
|
| Katrianna | Дата: Четверг, 01.07.2010, 01:21 | Сообщение # 12 |
|
Сержант
Группа: Пользователи
Сообщений: 20
Статус: Offline
| А ви що десь побачили натяк на те що я незадоволений тим що дружина незривається і небіжить мені готувати снідати? Я навпаки настоюю на тому щоб вона поспала. Я привів цей приклад як контраргумент вашій думці про те ,що коли любить то значить все має робити для задоволення потреб іншоїсторони. На мою думку ,ви суперечите сама-собі.
|
| |
|
|
|
